Сотня світлин Майдану. Репортер до останнього подиху... Автор: Омельчук Юлия Ивановна      Дата: 25.02.2024 13:35      Фотовиставка      Сотня світлин Майдану      Репортер до останнього подиху...            У бібліотеці Академії патрульної поліції, що по вулиці Святослава ХОРОБРОГО, 9, розгорнулася меморіальна виставка Валеріана АНТОНОВИЧА "СОТНЯ СВІТЛИН МАЙДАНУ". Експозиція триватиме до 20 березня.            Фотографії розповідають про події, що відбувалися на головному Майдані країни восени 2013 та взимку 2014 років. Фото зроблені у формі репортажу. Відтворено хронологію. Ось Студентський Майдан набуває дедалі більших масштабів. Учасників об’єднує та випробовує вогонь. Одні виявляють найкращі риси людяності й самопожертви, інші – безчинствують. Драматичні й щасливі сторінки Революції Гідності та Свободи, як назвуть її згодом. Так побачив їх талановитий фоторепортер Валеріан АНТОНОВИЧ, який щодня перебував у вирі тогочасних реалій, у найзапекліші миті.            Вогонь, домінуючи на світлинах майстра, стає фоном, повноцінним учасником чи навіть головним героєм дійства. Революційна патетика, напруження, високий градус емоцій створюють ефект присутності.            Вражають також психологічні портрети учасників драми, які опинилися з різних боків барикад. Адже автор, будучи професійним журналістом, об’єктивно, неупереджено висвітлював обидві сторони масштабного політичного конфлікту.            Експозицію створено за сприяння Національної спілки фотохудожників України. Куратори проєкту – Ірина АНТОНОВИЧ, ведуча Національної радіокомпанії України, дружина автора, і відомий фотохудожник Валерій ЛЕЩИНСЬКИЙ.            Валеріан АНТОНОВИЧ народився в Житомирі, у родині військовослужбовців. Коли хлопчикові виповнилося сім років, дідусь-полковник подарував йому перший фотоапарат – ФЕД-2. Невдовзі школяр стає фотокореспондентом місцевої преси, створює аматорські фільми й навіть отримує приз Всесоюзного конкурсу «Зброєю сміху».            Працював відеооператором Житомирської обласної ТРК, де в особі диктора телебачення зустрів свою майбутню дружину Ірину, яка стала другом, однодумцем і вірною помічницею на все життя. Провів кілька персональних фотовиставок у рідному місті.            Отримав диплом Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Івана КАРПЕНКА-КАРОГО, за спеціальністю «Оператор кіно й телебачення». Вступив до Національної спілки журналістів України. Постійно співпрацював із багатьма редакціями провідних українських газет, Центром журналістських досліджень, агенцією УНІАН.            Здібного журналіста приймають на роботу до Національної телекомпанії України, де він як оператор-постановник працює над програмою «Подорож у дитинство», створює документальні фільми про європейську співдружність молоді. Бере участь у фотовиставці до 50-річчя НТКУ. Згодом в Українському інституті телебачення, радіомовлення та преси отримує додаткову освіту за спеціальністю «Режисер телебачення та відеомонтажу».            Та й цього виявилося замало невгамовному Валеріанові АНТОНОВИЧУ. Тож досягає великих успіхів у суміжних галузях. Тепер він – фотохудожник, який провів низку персональних експозицій у найпрестижніших виставкових залах Житомира, Києва (Український дім, Національний музей Тараса ШЕВЧЕНКА, Національний палац "Україна"), Сум і Чернігова. Організатор і натхненник мистецьких фотопленерів культурного та соціального спрямування. Разом із колегами, за результатами творчих поїздок, проводить виставки «Батьківський поріг», «Вітер у гривах» , «Дубенський край», «Зелені легені Києва», «Київ і кияни», «Любарські обрії», «Перлина Азову», «Полтавські обрії», показуючи в такий спосіб красу української природи, популяризуючи пам’ятки архітектури та історії.            Відчуваючи, що може поділитися професійним досвідом із юнню, Валеріан Дмитрович зрештою стає викладачем фотодисциплін коледжу Національного університету технологій і дизайну. Блискучий організатор, ініціює й здійснює проведення тижнів фотомистецтва, численних майстер-класів. Завдяки його зусиллям навчальний заклад стає учасником міжнародних фотожурналістських проєктів.            Коли розпочалися буремні події Майдану, щодня, як на роботу, репортер ходить туди, аби якнайповніше фіксувати, ані на мить не випускаючи фотоапарат із рук. Отримавши кульове поранення, ближче знайомиться з роботою Товариства Червоного Хреста України. Тоді ж народжується ідея створити всеукраїнський фотоконкурс та організувати серію фотопроєктів, присвячених волонтерському рухові. Так було проведено експозиції «Волонтери Червоного Хреста» та «Волонтерське покликання».            Співпрацює із Загальнонаціональною програмою «Людина року» з виставкою "Життя заради миру" та соціальниим фотоконкурсом газети «День». Влаштовує благодійні заходи допомоги пораненим воїнам АТО. Остання його прижиттєва фотовиставка, присвячена волонтерському рухові, експонувалася в рідному місті – Житомирі.            Як і кожна яскрава особистість, енергійний, харизматичний Валеріан АНТОНОВИЧ мав кредо: «Бути очима, диханням і пульсом самого життя. Іти без роздумів у вир подій. Постійно вчитися. Відображаючи світ, бодай на мить вхопити мінливу істину й донести її до людей».            На превеликий жаль, Валеріана АНТОНОВИЧА вже немає серед нас, але його світлини – назавжди в нашому серці. Ставши достовірними документами iсторiï, вони мають служити людям.            Справжній воїн журналістського фронту. Репортер до останнього подиху. Він і помер 28 липня 2015 року під час роботи над фоторепортажем, присвяченим Дню Хрещення Київської Русі, на території Києво-Печерської Лаври. З фотоапаратом у руках. Йому було лише 47…            Юлія ОМЕЛЬЧУК Автор: Омельчук Юлия Ивановна прочтений: 183 оценки: 5 от 1 © Свидетельство о публикации № 44919  Цена: 1500 noo

Ваши комментарии